формувати високі громадянські якості: патріотизм, людяність та милосердя;
виховувати гідних громадян своєї Батьківщини, почуття гордості за неї, повагу до сучасної України.
Обладнання: карта Європи, Конституція України, герб, прапор, виставка літератури з теми.
Епіграф: «Нема без кореня рослини,
А нас , людей, - без Батьківщини»
Хід вечора:
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивування виховної діяльності учнів
Вихователь: Дорогі учні! До багатьох із вас прийшов той час, коли треба серйозно задуматись над тим, в якій державі ви хочете жити, яке життя оберете в майбутньому, чого хочете досягти. Ви стоїте на порозі нового самостійного життя, а якою буде стежка від цього порогу, стежка, яка перейде в широку дорогу життя кожної людини, залежить від вас уже сьогодні.
Людина – родина – держава. Здається, простий ланцюжок, а розірвати його безболісно не можна. Із щастя кожної людини складається щастя родини. А в якій країні живуть щасливі родини? Відповідь однозначна – у рідній!
На думку спадають слова Василя Симоненка:
Україно! Ти для мене – диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
Отож, сьогодні ми поведемо мову про нашу рідну Україну – державу Європейську.
ІІІ. Основна частина
Ведуча: Україна – це наш рідний край зі славною багатовіковою історією і мудрими, талановитими людьми, багатющими народними традиціями, з мальовничою природою. Це одна з найбільших держав у Європі з площею 603,7 тис. кв. км.
За своєю територією Україна посідає 39 місце в світі. Вона межує з сімома країнами світу: Росією, Білорусією, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою. Наша Вітчизна – центр Європи.
Простір землі, яку заселяють українці, є такий великий, що, аби перетнути його пішки із заходу на схід, треба йти 90 днів, долаючи щодня 30 км. Нашими найближчими сусідами є росіяни, білоруси, поляки, чехи, словаки, угорці, румуни, молдавани, болгари.
Ведучий: Ми йдемо до Європи, до кращого життя до нашого добробуту.
Україна – серце Європи. Без України Європа не комплексна.
Рідний край, рідна земля, Батьківщина,Україна… Які це прості й разом з тим прекрасні і святі для нас слова. Велика і священна любов до Батьківщини жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях її кращих синів і дочок.
Ведучий: Батьківщина – як мати. Вона в нас єдина, рідна. Не може дитина не любити рідної матері, не можна не любити України, якщо ти її громадянин.
1 учень: У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
2 учень: Є в світі й інші чудові країни,
Але Батьківщина одна.
Якщо породила тебе Україна,
Для тебе, як мати вона.
Тебе тут тримають солодкії пута,
Ніде так зоря не встає,
Манитиме рідний твій край.
І снитися будуть щоночі тополі
І верби, як втрачений рай.
3 учень: Ніде тебе так не втамують верби,
Ніде так не пахнуть сади.
І де б ти не був тебе тягне нестерпно
Якась дивна сила.
Здається, ніде таких зоряних більше
На світі немає ночей.
І друзів таких ти ніде не зустрінеш,
Таких співчутливих очей.
4 учень: Усе тут знайоме і рідне: і мова,
І небо, й земля тут – твої.
І пісня тут щедра, і усмішка, й слово,
Бо ти тут у рідній сім’ї.
Якщо ти покинеш свою Батьківщину,
Втікач ти чи щастя шукач,
Потрапиш в чужу, в незнайому родину,
Вигнанець, чужинець, блукач.
5 учень: І буде завжди ностальгія з тобою,
Манитиме рідний твій край.
І снитися будуть щоночі тополі
І верби, як втрачений рай.
Ведуча: Хліб, який ми споживаємо, земля, на якій ми живемо, мама, яка дала нам життя… Без всього цього жити просто неможливо. І серед найзаповітнішого є в людини Батьківщина.
Ведуча: Кожна людина найбільше любить той край, де народилася і живе. Кожен пишається своєю рідною землею. Завжди хоче сказати про неї найкраще.
1 учень: …Буває, часом від краси,
Спинюсь, не тямлю, що за диво,-
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе як є – дорога, явори,
Усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори…
2 учень: Мій край чудовий – Україна!
Тут народились ти і я.
Чарівна пісня солов’я,
Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ,
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль веде дорога в світ.
І найдорожча рідна мова
Джерельцем радісно дзвенить,
І мила пісня колискова,
Чумацький шлях кудись зорить…
Усе найкраще і єдине,
І радощі всі, і жалі…
Мій рідний краю, Україно!
Найкраще місце на землі!
Пісня «Цей край, де я родилась і живу» (виконує Стефанова Аліна)
Ведучий: Земля моя рідна – це моя Україна! Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій землі. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій.
Ведучий: Тут ми робили свої перші кроки, відкривали навколишній світ. Тут нам уперше забриніли звуки рідної мови, завдяки якій ми усвідомили самих себе. Тут ми навчилися відповідати усмішкою на усмішку, співчуттям на чужий біль.
2 учень: Над водою красуня калина
І чебрець, і любисток, і м’ята,-
Це усе, це усе Україна,
Як же рідна тебе не кохати.
Я люблю твої верби й тополі,
Ясноокії в небі зірниці.
Дай же, Боже, щасливую долю
Тій землі, де джерельні криниці.
Тим полям, що сміються колоссям,
І гаям, і садам коло хати,
І криштальним, мов спогади росам,
Й рушникам, які вишила мати.
3 учень: Лине, лине печать журавлина,
І у вирій летять дикі гуси;
Батьківщина і мати – єдина,
Я тихенько за них помолюся.
Одягає намисто калина,
Чорнобривці, любисток і м’ята,
Рідна серцю, моя Україно,
Як же можна тебе не кохати.
Пісня «Україна» виконують Стефанова Аліна та Куличенко Вікторія
Ведучий: Україно! Ніколи наш народ великої душі і доброго ока не зазіхав на чужі краї. А на його землю рвалися всяк і всякі. І в боях за волю Україна - чайка стала Україною - орлицею, бо її вольнолюбиві діти, як сказав Іван Богун, скидали козацькі шапки лише перед Богом!
Кожен народ, нація мають право на своє самовизначення, мову, цілісність території, сповідування віри, дотримання традицій і звичаїв. Наш святий обов'язок зберегти те, що нам передали наші предки і передати нашим нащадкам.
Ведучий: Важкий і тернистий шлях пройшла Україна, гірка доля впала на плечі українського народу. Протягом багатьох століть нашу землю терзали татари і монголи, шведи і німці, австро-угорські та польські війська, червона російська чума. Але український народ знаходив у собі сили і знову вставав з колін, все робив для того, щоб звучала солов'їна українська мова, задушевна пісня, була воля і незалежність.
Ведучий: На сторожі України стоїть закон і Збройні сили України, весь український народ. Кожна п’ядь української землі окроплена кров’ю мільйонів наших предків, які захищали рідну землю від численних орд та загарбників.
28 жовтня 70 років тому територія України була повністю визволена від фашистських окупантів. Роки… Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни.
Тому українська земля свята. За неї віддали життя найславніші лицарі нашого народу.
Ведучий: Цей рік найтяжчий для України за роки незалежності. У боротьбі за краще європейське майбутнє наш народ зустрівся з агресією Російської Федерації. Російська Федерація анексувала Крим, а зараз веде неоголошену війну на сході України. Наші військові захищають єдину, неподільну, соборну Україну. Ви знаєте, що в зоні АТО постійно працюють волонтерські загони, які передають українським солдатам продукти, одяг, медикаменти та інші речі, які там необхідні. Моральний обов’язок кожного громадянина надати посильну допомогу нашим захисн.ткам.
Какая непонятная война
Какая непонятная война
Залила кровью земли Украины,
Как будто злости черная волна
Народ разбила на две половины.
И гибнут люди, и идут бои,
И репортажи прямо с поля боя,
И все слова логичные твои
Не объясняют, как нам жить с тобою.
Мелькает в окнах страшное кино,
Наемники кромсают Украину!
Проснется завтра Родина иной,
Но я ее не брошу, не покину.
Зачем все это нужно - не пойму,
Кому все это выгодно - не знаю?
И я теперь не верю никому,
И правит нами чья то воля злая.
Кто остановит этот счет смертей?
Марионетки! Кончился спектакль,
Послушайте молитвы матерей,
Они устали бесконечно плакать.
Над Украиной опустилась ночь
И в этой тьме творятся преступленья,
И должен сам себе народ помочь
Решительно не зная снисхожденья.
Виновных будет ждать суровый суд,
За все им предстоит еще ответить,
Пусть эти волны старое снесут,
И пусть кошмары прекратятся эти.
Звучить пісня на слова Миколи Бакая, музика П. Дворського, «Горнусь до тебе Україно!»
Вірш: «Ти встанеш Україно!»
Моя Україно, як сонечко красна,
Колись так могутня, а нині нещасна
Докіль карать буде тебе лиха доля?
Докіль глузуватиме чорна недоля?
Колись твоя сила лунала із гір,
А потім синів твоїх гнали в Сибір,
Сльозами та кров'ю стелився їм шлях,
А рідну Вкраїну посів лютий жах.
За тебе дочки й сини підуть в бій,
І Неньку заступлять, як пчіл густий рій,
І стануть панами у рідній землі,
І щастя зазнають в великій сім'ї.
Ведучий: Діти всієї України пишуть листи українським воїнам і разом зі своїми малюнками відправляють їх на Схід. Серед солдатів навіть існує прикмета: якщо покласти у військову каску дитячий малюнок чи лист, то він обов’язково захистить від кулі ворога.
Наша учениця Берко Таня написала вірш про свою Батьківщину і присвятила його учасникам АТО.
Моя Україна
Країна моя від краю й до краю.
Красива, велична я інших не знаю
Лише не впади на коліна, благаю,
Я в серці своєму тебе лиш тримаю.
І попри негоди, нещасну цю долю
Ти крила розправ і відправся на волю.
Я разом з тобою цю біль всю терплю
І в серці своєму тебе лиш люблю.
Народ твій, як і ти героями стали
Бо іншого шляху ніколи не знали.
Тебе величали, тебе прославляли
Свободу свою і твою відстояли.
Можливо живемо ми скромно та бідно,
Та слава героїв не пройде безслідно.
Бо лише в одне вірять всі непохитно
Одна наша доля, лиш ти Україно.
Ведучий: Із Небесної сотні почалися вбивства українського населення у так званий «мирний час». Кожного дня під час АТО гине чийсь син, батько, брат, товариш… На знак вшанування світлої пам’яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, схилімо голови і пом’янімо їх хвилиною мовчання.
Ведучий: Потрібно сказати, що народ який не цінує своєї держави і не готовий її боронити, приречений на втрату не тільки державності, а й самого себе.
Вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну»
1 учень: Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
2 учень: Любіть Україну вві сні й наяву
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову
І мову її солов'їну.
3 учень: Любіть у труді, у коханні, в бою.
Як пісню, що лине зорею,
Всім серцем любіть Україну свою,
І вічні ми будемо з нею.
4 учень: Юначе, хай буде для неї твій сміх,
І сльози, і все - до загину.
Не можна любити народів других,
Якщо ти не любиш Вкраїну.
Ведуча: Є такі слова Йосифа Сліпого: «Пам'ятайте, що народ, який не знає або загубив своє минуле з його духовними скарбами вмирає і зникає із землі.»
Учасники співають пісню «Червона калина»
Не хилися червона калино
Маєш білий цвіт
Не журися славна Україно
Маєш славний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну
Гей-гей-гей розвеселимо.
Вихователь: Зараз я хочу звернутися до наших хлопців, майбутніх захисників Вітчизни, словами Василя Симоненка:
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги,
Можеш вибирати друзів та дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Пам’ятайте завжди ці слова. І якщо виникне така потреба, то не задумуючись, віддайте всі свої сили, знання, навіть життя і не допустіть, аби рідну Вітчизну підкорили, поставили на коліна. Присвятити своє життя захисту Батьківщини – це честь для кожного юнака.
Ведучий: Нині просторами України лунають рідна мова, вільні пісні, але лунають і постріли на Сході. Важкою дорогою йде наша країна, дорогою ціною виборює право називатися незалежною, вільною, великою Українською державою.
Скільки топтали нас, палили і гнітили,
Скільки з корінням рвали, але не скорили.
Ми, як вода цілюща знову оживали.
Ще й рясним, буйним цвітом розквітали.
Й вставали, поки зовсім ми не встали
На повний зріст, на повну нашу силу,
Щоб прославляти Україну милу.
Ведучий: Українська земля – це ваша земля по праву. Вона прекрасна, родюча, багата, співуча. І щоб вона залишалась такою багато-багато років, ми повинні її берегти і любити.
Звучить «Гімн України»
ІІІ. Підсумок
Вихователь: Дорогі учні! Всі ми діти України. Великої і могутньої, неповторної і самобутньої, таємничої, як загадкова польова русалка, співучої, як закоханий соловей, прекрасної, як молода мати з малесеньким дитятком своїм. Я переконана, що у світі немає більше ніде такої краси, як у нас. Україна – серце Європи.
Ми - громадяни України. Сьогодні вона проходить складний шлях і державницького і громадянського становлення. Ви – майбутнє України, від вас залежить майбутнє нашої держави, держави Європейської, вільної, процвітаючої.
Вихователь, Кирноз Т.В.
Немає коментарів:
Дописати коментар