Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.
Естетична культура – сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потреб вносити прекрасне в оточуючий світ, оберігати природну красу.
Її рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, смаків, потреб, ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах.
Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичні сприйняття, почуття, судження, смаки, ідеали і виражається в естетичних поглядах та мистецькій творчості.
Структуру естетичної свідомості складають:
1. Естетичні сприйняття. Виявляються у спостережливості, вмінні помітити найсуттєвіше, що відображає зовнішню і внутрішню красу предмета, явища, процесу, відчувати радість від побаченого, відкритого.
2. Естетичні почуття. Почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в оточуючій дійсності, творах мистецтва.
3. Естетичні судження. Передають ставлення особистості до певного об’єкта, явища. У педагогічній практиці недопустиме нав’язування учням вчителем своїх міркувань. Навпаки, він повинен допомагати їм виявляти самостійність при з’ясуванні естетичної вартості предметів.
4. Естетичні смаки. Постають як емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного. Мають вибірковий, суб’єктивний характер. Стандартних смаків не існує, вони пов’язані з індивідуальним баченням і сприйняттям.
5. Естетичний ідеал. Це своєрідний зразок, з позиції якого особистість оцінює явища, предмети дійсності. Відображає уявлення про красу, її критерії.
Найважливішим завданням естетичного виховання є формування і розвиток естетичного сприйняття, яке складає основу естетичного почуття.
Вся сукупність естетичних явищ, що виникають в процесі взаємодії людини з природою і суспільством, складає специфічний предмет тієї суб’єктивної духовно-практичної активності, яка називається естетичним відношенням особистості до світу. В основі естетичного відношення, як і будь-якого іншого, лежить потреба, в даному випадку – потреба у досконалості, яка складається у процесі всієї попередньої діяльності людини.
Задачі естетичного виховання відображають як багато численність джерел естетичного впливу, так і складність шляхів естетичного розвитку людини, яке починається з розвитку вміння сприймати і відчувати прекрасне і завершується вмінням творити життя за законами красоти.
Основні задачі естетичного виховання – розвиток естетичного сприйняття, здатність сприймати прекрасне в природі, мистецтві, навколишньому житті; виховання естетичного смаку, здатність оцінювати прекрасне, відокремлювати істинно прекрасне від неестетичного; виховання естетичного відношення до дійсності, що включає активні дії людини по охороні і захисту всього прекрасного і її власну діяльність, направлену на створення нових духовних цінностей. Всі ці задачі тісно пов’язані між собою, але порядок їх перерахунку відображає послідовність у роботі по естетичному вихованню.
Розвиток естетичного сприйняття. Розвиток у учнів здатності сприймати прекрасне в природі, мистецтві, навколишній дійсності починається з пробудження у них простих естетичних почуттів, вміння реагувати на прекрасне.
Під естетичним сприйняттям ми розуміємо процес сприйняття красоти, результатом якого являються естетичні хвилювання, емоції. В основі естетичного сприйняття лежить конкретне почуттєве сприйняття. Психофізіологічною основою естетичного сприйняття є зір і слух.
Естетичне сприйняття може викликати велику різноманітність емоцій. Стикаючись з прекрасним в дійсності або предметами мистецтва, людини може милуватися і захоплюватись, обурюватися і скорбіти, відчувати почуття любові і ненависті, почуття ніжності або зневаги, вона може радіти і плакати і т.п. Головне одне – вона не може залишатися спокійною, байдужою. Прекрасне завжди хвилює.
Основою естетичного виховання, на думку В.О. Сухомлинського, є краса. “У світі є не тільки потрібне, корисне, а й красиве. З того часу, коли людина стала людиною, з тієї миті, коли вона задивилася на квітку і вечірню зорю, вона стала вдивлятися в саму себе. Людина осягла красу.
Краса – це глибоко людське! Краса існує незалежно від нашої свідомості й волі, але вона відкривається людиною і осягається нею, живе в її душі, - не було б нашої свідомості – не було б і краси. ...Краса – це радість нашого життя”.
Оскільки естетичне сприйняття завжди пов’язане з емоціями, в емоційному вихованні робота по пробудженню естетичних емоцій грає дуже велику роль. Багатство почуттів необхідна умова високого і різностороннього розвитку духовного життя людини. Мізерність і бідність почуттів характеризує людей незначних, сірих, буденних. Байдужа і суха людина не може бути творцем.
Естетичні хвилювання сильно відрізняються по глибині впливу на людину і проявленню: від елементарних естетичних переживань до піднесених, соціально-етичних, пов’язаних з освідомленням суспільної значності події, явища або вчинку, його морального звучання.
Не кожна людина здатна відчувати якийсь оклик в своїй душі при прослухані музики, при розгляданні картини і навіть при читанні книги. Як правило, великій кількості людей необхідна для сприйняття мистецтва спеціальна підготовка. У зв’язку з цим сприйняття прекрасного починається з елементів естетичної освіти. Для того щоб розуміти треба знати. Це відноситься перш за все до таких видів мистецтв, як музика, живопис, скульптура, від часті література.
Розвиток естетичного смаку. Сприйняття прекрасного безперервно пов’язано зі слідчою задачею естетичного виховання – виховання естетичного смаку, здатності правильно оцінювати прекрасне, відділяти істина прекрасне від неестетичного, яскраве, талановите – від пустоцвіту. Зазвичай краще і гостріше сприймається те, до чого у людини мається певне відношення і про що у нього є певні оціночні судження. В оціночному судженні і виражається естетичний смак людини.
Естетичний смак зазвичай відображає певний естетичний ідеал, який створює для себе людина. Естетичний ідеал виступає як уявлення людей про прекрасне, про який вони мріють, за який вони борються. Естетичний ідеал - це те, до чого людина прагне, на що рівняється.
Питання про естетичний ідеал і розвиток здатностей оцінювати прекрасне тісним чином пов’язано з розумінням сутності прекрасного. В естетиці прекрасним називають те, що здатне пробуджувати в людині найбільш повне і досконале естетичне переживання. Це ті явища і якості самої дійсності і мистецтва, які здатні дати людині естетичне задоволення.
Естетичний смак, правильні естетичні судження розвиваються, перш за все на основі систематичного зіткнення з прекрасним в житті, в мистецтві. Однак сприйняття прекрасного не зводиться тільки до чуттєвих, зорових і слухових відчуттів. Людина аналізує побачене, порівнює з відомим і раніш побаченим, приходить до певного оціночного висновку. Іншими словами, в сприйнятті приймає участь мислення.
Задачі виховання естетичного смаку і естетичної свідомості не можуть вирішуватися ізольовано від інших задач виховання. Їх рішення багато в чому залежить від успішності морального виховання, формування світогляду, рівня освіченості і загального розвитку учнів.
Виховання естетичного відношення до дійсності. Людина не тільки сприймає красу, насолоджується нею, гідно оцінює її, але й повинна вміти захищати і зберігати її. Перш за все захисту потребує те, що відкрите для кожного, - природа і пам’ятники історії і культури. В вихованні учнів обережного ставлення до природи велике значення має як естетичне сприйняття природи, так і моральний аспект виховання, який пов’язаний зі зміцненням і поглибленням почуття патріотизму, з вихованням справжнього гуманізму, заснованого на турботі про все живе, починаючи з рослин і тварин.
Без сумніву, значне місце у вихованні учнів повинна займати робота по естетиці поведінки. Питання культури поведінки не обмежуються лише областю естетики, вони глибші і ширші і в першу чергу опираються на моральні начала. Однак має дуже велике значення витонченість одягу і манер, гарна статура, вміння тримати себе просто, природно, вільно, культурно і естетично висловлювати свої емоції.
Естетичне відношення до дійсності передбачає розвиток потреби в посильному прояві себе в мистецтві, в створенні виразних предметів і виробів.
Отже, естетичне виховання – це діяльність педагога по формуванню у учнів сприйняття прекрасного в природі, мистецтві і навколишній дійсності, розвиток умінь правильно оцінювати, відокремлювати його від неестетичного, пробудженню готовності активно захищати прекрасне і прагнути вносити красоту в навколишню дійсність.
Використані літературні джерела:
1. Виховні технології / Упоряд. В.Варава, В.Зоц.- К.: Ред. Загальнопед. газ., 2004.- 120 с.
2. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник.- К.: Академія, 2002.- 574 с.
3. Эстетика /Под ред. Л.Т. Левчук. - К.: Выща школа, 1991.- 302 с.
4. Эстетическая культура и эстетическое воспитание /Сост.
Г.С. Лабковская. – М.: Просвещение, 1983.- 304 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар