
1. Цілі і завдання виховання. Ціль не тільки виправдовує методи, а й визначає їх. Яка мета, такими повинні бути й методи її досягнення.
2. Зміст виховання. Необхідно правильно пов’язувати методи не із змістом взагалі, а з конкретним смислом.
3. Виховні особливості учнів. Ті самі завдання вирішуються за допомогою різних методів залежно від віку вихованців.
4. Індивідуальні особливості вихованців. Загальні методи, загальні програми є лише канвою виховної взаємодії. Необхідно їх індивідуальне й особистісне коректування.
5. Умови виховання. До них, крім матеріальних, психофізіологічних, санітарно-гігієнічних, відносяться і відношення, які складаються у групі: клімат у колективі, стиль педагогічного керівництва тощо.
6. Засоби виховання. Методи виховання стають засобами, якщо виступають компонентами виховного процесу. Крім методів, існують й інші засоби виховання, з якими методи тісно пов’язані і застосовуються в єдності (наочні посібники, засоби масової інформації, різні види діяльності, педагогічна техніка та ін.). Значення цих факторів непомітно доти, допоки вони знаходяться в межах норми. Але як тільки норма порушується, їх вплив на вибір методів виховання може стати визначальним.
7. Рівень педагогічної кваліфікації. Педагог обирає лише ті методи, якими він добре володіє.
8. Очікувані наслідки. Обираючи метод, педагог повинен бути впевненим в успіхові. Для цього потрібно передбачити, до яких результатів призведе застосування методу.
Можемо зробити висновок, що педагог має знати причини вибору методів виховання, застосовувати свій досвід і самостійно робити висновок.
Немає коментарів:
Дописати коментар