Як сприяти саморозвитку учнів

1.Оцінювати реальні можливості учнів, рівень їхньої підготовки. Здійснювати індивідуальний підхід у керівництві саморозвитком.
2. Кількісний та якісний аналіз рівня навчальних досягнень з кожної предметної теми допоможе дати за необхідності рекомендації кожному учневі щодо корекції знань, стимулювати так звану ближню мету саморозвитку - ліквідацію прогалин.
3. Учням, що мають утруднення в самостійному визначенні особистих проблем, пропонувати чіткий алгоритм, виконання покрокових дій щодо корекції з наданням конкретних ре¬комендацій: що саме потрібно вивчити, які джерела інформації при цьому можна використати, які практичні заняття, вправи, досліди, задачі, завдання виконати для розвитку вміння застосовувати набуті знання в стандартних і нестандартних ситуаціях.
4.Учням з низькою готовністю до здійснення саморозвитку пізнавальної діяльності необхідно надавати конкретнішу інформацію про можливості здійснення діяльності, можливо, навіть вказувати на сторінки тих чи інших джерел, які потрібно опрацювати. При цьому давати учням можливість вибору завдань, способів діяльності з переліку запропо-нованих.
5. Саморозвиток виникає тоді, коли учень на основі знань і вмінь, отриманих у процесі навчання та виховання виявляє недостатність наявних знань для вирішення певної проблеми. Отже, необхідно створювати саме такі ситуації, які спонукають учня до самостійного пошуку вирішення проблем, розвивають його ініціативу звернення до додаткових джерел пізнавальної інформації, формують його самостійність. Діяльність учнів переходить на рівень самоорганізації і саморегуляції.
6. Проблему управління пізнавальною діяльністю слід розв'язувати так, щоб учень був не об'єктом, а суб'єктом навчання і виховання.

Циклограма роботи класного керівника

Щоденно:
- Перевірка явки учнів, з’ясування причин відсутності учнів на заняттях, фіксація пропусків у журналі.
- Бесіди з учнями, що запізнюються.
- Організація чергування в групі.
- Контроль за підготовкою учнів до навчальних занять.
- Індивідуальна робота з учнями.
- Контроль зовнішнього вигляду учнів.
- Організація харчування учнів.
- Контроль за наявністю в учнів насіння та сигарет.
- Контроль та надання допомоги учням групи у підготовці до різноманітних конкурсів та виховних заходів

Золоті правила класного керівника

1. Бути особистістю, до якої учні тягнутимуться.
2. Педагог повинен викликати любов і повагу учнів до себе. А це можливо, коли він сам любить, поважає та піклується про кожного учня, й у стосунках з ним чесний і відвертий.
3. У вчителя не має бути „любимчиків”, тоді учень прислухатиметься до порад такого вчителя, виконуватиме його прохання, ділитиметься з ним найсокровеннішим.
4. Класний керівник має бути веселим, жартами підтримувати і заохочувати позитивне. Це наближає його до дітей і зберігає його серце та нерви у порядку.
5. Вчитель повинен правильно використовувати свій час, щоб поповнювати запас енергії завдяки природі, мистецтву.
6. Педагогу слід завжди бути доброзичливим. Немає в учнів нічого такого, що вимагало б жорстокості. Зло перемагають добром, любов’ю. Вчитель повинен бажати дитині лише добра, виховувати в неї добро своїми власними вчинками, і вона відповість тим самим.
7. Педагогу варто читати більше наукової літератури. З такою людиною учням завжди цікаво.
8. Учитель повинен володіти мистецтвом  індивідуальних бесід з дитиною, вміти вислухати її, підтримати в ній вогник самоповаги.
10. Класний керівник має створити доброзичливий учнівський колектив, в якому кожна дитина пам’ятає, що поруч з нею людина, з інтересами якої треба рахуватися.
11. Педагог має бути річкою, в якій зливається гаряче серце й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень, не залежати від настрою.
12. Вчителю слід дорожити довір’ям учня, любити його, захищати, поважати його почуття. Тоді між учителем і дітьми складатимуться доброзичливі, щирі стосунки. Педагог повинен берегти найвище благо: людську гордість, недоторканість особистості, гідність дитини.